Прагнення людини до створення безпечного життєвого середовища існувало з прадавніх часів. Адже це є необхідною умовою виживання та розвитку. Саме тому, суспільні відносини в сфері містобудування стали предметом регулювання держави.
В часи дородової громади, пошук людиною природного укриття та облаштування його під житло базувались на потребі захисту. З появою племінної організації суспільства людина вже самостійно створює стаціонарне житло. Археологічні дані про значну площу поселень, складну конструкцію житла та наявність чіткої відстані між житлово-господарськими комплексами свідчать про появу певних правил забудови, які, ймовірно, регулювались звичаями та контролювались головою родової громади.
Створення житла було обумовлене необхідністю задоволення базової потреби людини в забезпеченні безпеки свого існування.
Трипільські мегаполіси: коли містобудування стало мистецтвом
Розвиток відтворювального типу економіки, перехід до осілого способу життя призводить до появи у об’єктів містобудування нової безпекової функції – збереження та захисту результатів економічної та культурної діяльності. На прикладі археологічних досліджень трипільських поселень можна зробити висновок про наявність раціональної системи планування поселень тогочасного суспільства, функціональної диференціації будівель (одно- та двоповерхові житлово-господарські комплекси, культові, оборонні, виробничі споруди, сезонні поселення).
Це свідчить про існування певних стандартів у сфері містобудування, планувальних традицій та наявності центру прийняття рішень щодо забудови поселень. Житла розміщували так, щоб вони утворювали кола, причому у зовнішньому колі будинки з’єднувались в єдину оборонну лінію за принципом будівлі-стіни.
Київська Русь: містобудування під патронатом князів
За часів Київської Русі оборонний та економічний чинники містобудування є визначальними. Князь, як основний землевласник, визначав місце, розміри та основні параметри зовнішнього вигляду об’єктів містобудування, а всі інші деталі та пропорції залежали від методу роботи зодчого.
На той час будівництво здійснювалось без затвердження креслень. Будували на підставі традиційної системи пропорцій, запозиченої у візантійських майстрів. Державних органів, уповноважених здійснювати регулювання містобудівної діяльності, ще не існувало. Окремі аспекти містобудівної діяльності були закріплені в князівських уроках та статутах, зокрема у «Руській правді».
Європейський вплив: містобудування під польсько-литовським правом
В період польсько-литовської доби питання воєнної безпеки залишається вирішальним. Литовські статути, магдебурзьке право, рішення органів місцевої влади, інші нормативно-правові акти Польського королівства і Великого князівства Литовського стали основними джерелами норм, що регулювали містобудівну діяльність.
Регулюванню підлягало будівництво оборонних споруд, доріг та мостів. Наприклад, артикул 22 «Про дороги старовічні» Литовського статуту 1566 р. визначав ширину доріг відповідно до давніх звичаїв.
Козацькі фортеці та містобудівні реформи гетьманів
За часів козацько-гетьманської доби регулювання містобудівної діяльності визначалось вже не тільки оборонним чинником, але й економічним та демографічним. Регулювання належало до компетенції різних посадових осіб та органів. Гетьман, полковники, мали право надавати дозвіл на заснування нових поселень, будівництво млинів, слобід та хуторів.
Відбувається зародження інституту професійної атестації виконавців окремих видів робіт, пов’язаних із створенням об’єктів архітектури.
Царська бюрократія та містобудівний контроль
В період знаходження українських земель під владою Російської імперії була сформована система органів управління містобудівною діяльністю (Технічно-будівельний комітет Міністерства внутрішніх справ, Головне управління шляхів сполучення та публічних будівель, губернатори, міські думи та управи).
Будівництво здійснювалось відповідно до затверджених планів і типових проєктів, що стали прототипами сучасних генеральних планів міст.
Радянське містобудування: між ідеологією та стандартизацією
За часів радянської влади відбувалось формування централізованої системи органів регулювання містобудівної діяльності. Характерною особливістю містобудування цього періоду був пріоритет розвитку мілітарно-промислового комплексу.
Міста будувались відповідно до потреб важкої промисловості на підставі розроблених планів в умовах жорсткої стандартизації. Масова забудова житлових районів здійснювалась за типовими проєктами та з урахуванням зниження собівартості.
Незалежна Україна: нові виклики містобудування
Зі здобуттям незалежності Україна постала перед необхідністю реформування містобудівної галузі з огляду на її невідповідність сучасним потребам суспільства та європейським стандартам.
Зокрема, гостро постало питання щодо практичної реалізації закріпленого у ст. 3 Конституції України принципу забезпечення права людини на безпеку. Це особливо актуально у сфері містобудування, адже попри всі історичні уроки права та свободи людини не стали основою містобудівної політики держави.
Для успішної повоєнної відбудови Україна потребує внесення змін до містобудівного законодавства та проведення низки реформ у сфері адміністративно-правового регулювання містобудівної діяльності, спрямованих на забезпечення реалізації права на безпеку в сфері містобудування кожної окремої людини.
Історія української культури у 5 т. / голов. ред. Патон Б.Є. К. : Наукова думка, 2001.Історія української архітектури / Тимофієнко В.І. [та ін.]. К. : Техніка, 2003.Околович М.Є. Адміністративно-правове регулювання містобудівної діяльності органами місцевого самоврядування: дис. … канд. юр. наук: 12.00.07. - Одеський державний університет внутрішніх справ, Одеса, 2018. 258 с.Гавриленко О.А., Колєсніков С.Д., Логвиненко І.А. Київська Русь: політико-правовий нарис. Харків : УНіВС, 1999.Відейко М.Ю., Терпиловський Р.В., Петрашенко В.О. Давні поселення України : монографія. К. : Товариство Коло Ра, 2005.Захарченко П.П. Історія держави і права України: підручник. К. : Атіка, 2005.Ківалов С., Музиченко П., Паньков А. Статути Великого князівства Литовського у 3-х т. Одеса : Юридична література, 2003 р. Т 2.Вечерський В.В. Архітектурна й містобудівна спадщина доби Гетьманщини. Формування, дослідження, охорона : монографія. К. : Головкиївархітектура: НДІТІАМ, 2001.Купчинський О. Земські та гродські судово-адміністративні документальні фонди Львова. К. : Інститут української археології та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, 1998.Гошко Т.Д. Нариси з історії маґдебурського права в Україні (XVI - початок XVII ст.). Львів : Афіша, 2002.Мальченко О.Є. Артилерійський арсенал Київської фортеці у 2 пол. XVII ст.: формування, структура, функції: дис. … докт. істор. наук. К. : 2017. с. 353 - 364.Пирожкова И.Г. История строительного законодательства Российской империи : научная монография. М. : «Канон», 2008.Олюха В.Г. Оптимізація капітального будівництва: господарсько-правові проблеми : монографія. К. : центр учбової літератури, 2015. с. 87-111.Макарчук В. Аспекти будівельного права Російської Імперії в «Уложении о наказаниях уголовних и исправительних» (видання 1866 р.) та працях тогочасних російських юристів. Вісник наукового видання «Львівська політехніка», 2017 р., с. 30-37.
